Резидентні чи датацентрові проксі: що бачить перевірка

Коротко: Адреса датацентрового проксі належить хостинговій компанії, а адреса резидентного чи ISP-проксі належить інтернет-провайдеру. Будь-який сайт може з публічних записів реєстрації та маршрутизації під час кожного запиту прочитати, який це випадок, а сайт, що фільтрує свій трафік, діє відповідно до цього запису.

Сайт, який фільтрує свій трафік, під час кожного запиту може прочитати два публічні записи, і саме вони вирішують, чи вважається адреса датацентровою чи резидентною. Третій варіант стоїть окремо від обох категорій.

Які публічні записи читає сайт?

Сайт читає два записи: кому належить блок адрес і яка мережа його анонсує.

Реєстрація йде першою. IANA розподіляє блоки адрес і номери автономних систем між п’ятьма регіональними інтернет-реєстрами, які передають їх далі й ведуть публічний запис про те, кому належить кожен блок; систему описує RFC 7020. Ці записи можна запитувати через RDAP, структуровану альтернативу реєстрів для WHOIS, відповіді якої визначено в RFC 9083 і пояснено для користувачів у посібнику ARIN щодо RDAP.

Маршрутизація це другий запис: яка мережа, позначена номером автономної системи, анонсує блок решті інтернету через BGP (RFC 4271). RFC 7020 прямо зазначає, що анонсування адрес лежить поза межами системи реєстрів. Ці два записи окремі, і сайт може прочитати будь-який із них.

Сайтові за великим CDN, можливо, взагалі не доведеться робити запит самому. Cloudflare, наприклад, додає ASN і назву організації, якій він належить, до кожного запиту, який передає коду на своїй платформі Workers (документація Cloudflare). Наша сторінка What Is My IP показує ті самі два поля для вашого власного підключення.

Коли надходить запит, сайт може спитати, з чиєї мережі він прийшов, і відповіддю буде назва оператора. Далі сайт може спитати, що цей оператор продає. Хостингові компанії продають сервери, широкосмугові провайдери продають підключення для домогосподарств, а мобільні оператори продають мобільні тарифи. Саме з цього пошуку в таблиці походить розрізнення між датацентровими і резидентними адресами.

Що повертає запит для датацентрових і резидентних адрес?

Запит про датацентрову адресу повертає хостингову компанію. Той, хто орендує адресу, не може змінити цей запис. Для цілі, яка обробляє автоматизований трафік інакше, ніж людський, цього запису досить, щоб ухвалити рішення.

Запит про резидентну адресу повертає інтернет-провайдера для приватних користувачів. Машина за нею це чиєсь домашнє підключення, тож запит приходить із домашнього каналу, з його швидкістю, його нестабільністю і звичкою зникати, коли хтось перезавантажує роутер.

Обидві відповіді правдиві; яку з них ціль приймає, це її власна політика, визначена тим, що вона захищає.

Чи є третій варіант, крім датацентрових і резидентних?

Так: ISP-проксі, який також продають як статичний резидентний, працює на обладнанні в дата-центрі з адресою, зареєстрованою на інтернет-провайдера. Запит повертає назву цього провайдера, а машина відповідає зі швидкістю сервера і не зникає з мережі; саме це поєднання продає ProxyJam.

Датацентрові й резидентні проксі кожні поєднують дві окремі властивості: де стоїть машина і чиє ім’я записане на адресі. ISP-проксі бере по одній від кожного, тому опиняється поза лінією «ціна проти швидкості».

Купити його означає платити за адресу і брати її на певний період. Трафік не тарифікується, а після 50 ГБ за календарний місяць стеля проксі знижується зі 100 одночасних сесій до 10 до наступного розрахункового періоду (Умови надання послуг, розділ 2.4). Подробиці на сторінці ISP-проксі, ціни на сторінці цін. Якщо спершу потрібне визначення, прочитайте що таке ISP-проксі.

У чому помиляється звичне порівняння?

• Швидкість. Резидентна адреса повільна, бо повільне домашнє підключення за нею. Перенесіть машину в дата-центр, збережіть реєстрацію інтернет-провайдера, і швидкість повернеться.
• Ціна. Різниця в ціні пояснюється пропозицією. Хостингові компанії тримають великі блоки адрес, уже маршрутизовані до їхніх власних стійок, а адреси, зареєстровані на інтернет-провайдерів, доводиться отримувати через них, по одному домогосподарству або по одній угоді з оператором.
• Виявлення як змагання. Деякі відмови спираються на опублікований запис і правило, яке ціль до нього застосувала. Обіцянка непомітності цього запису не змінює.
• Спільна історія. Спільна датацентрова адреса несе все, що робили її попередні користувачі, і це може пояснити відмову. Заплатити за виділену адресу означає позбутися цієї успадкованої історії, і це варто зробити, але реєстрація в будь-якому разі лишається за хостинговою компанією.

Перевіряйте все, що купуєте, за реєстраційним записом. Якщо в записі хостингова компанія, а в рахунку резидентна адреса, правий запис. Для адреси з реєстрацією інтернет-провайдера, яка стоїть на місці, на сторінці ISP-проксі є каталог по 77 країнах. Коли на тому боці ніхто не перевіряє, датацентрова адреса лишається розумною покупкою, у кого б ви її не купили. Випадок мобільних операторів розібрано в статті мобільні проти резидентних, яка пояснює, що додає мобільна мережа.